Підготовка до школи: чи варто навчати дитину швидкого читання та які переваги і недоліки цього підходу

admin

Прекрасна пора року – літо! Хтось ніжиться на море, хтось на річці, а для кого-то це відповідальна пора, їх дитина йде восени в перший клас. Сьогодні я хотіла б розібратися в тому, а чи потрібно дитині швидке читання? У чому плюси і мінуси швидкочитання, потрібно готувати дитину до школи, і що головне в цій підготовці, потрібно, щоб він вже читав?

Розвиток читання в історії людства

Читати ми, стали досить пізно, в історії нашого виду, як людини розумної. Ми живемо у величезному різноманітному світі, багато елементів якого створили самі. Наприклад, я з подивом виявила, що Японські ієрогліфи, або Китайські, багато в чому схожі на картинки, які малював древній людина. Подивіться самі, щоб переконатися. А адже це не просто малюнки, а символи, які ми самі винайшли.

Дивіться, нагорі чотирикутник – це рисові поля, вони поділяються на клітинки. А нижче зображено плуг, ним обробляють ці поля. А на полях працює чоловік. Ось і розшифровка ієрогліфа “чоловік”. А тепер подивіться на ієрогліф: схожий на танцюючу фігурку – це жінка. Перейдемо до нашої слов’янської писемності – подивіться, як багато сенсу було в цих символах. Причому наші символи мають велике значення своїх розшифровках, глибокий сенс, пояснення кожного символу відповідно до віри Християнської.

Різні форми комунікації в культурі людства

Людський мова: вербальний. Далі відбуваються казкові речі, ми не можемо володіти мовою людини, при цьому у нас є альтернативні інструменти комунікації:

мова жестів – коли ми передаємо інформацію за допомогою жестів і міміки;
мова музики – так само є знаковою системою. Дивовижно – ми можемо не розуміти один одного в мовному контексті, але мова нот залишається одним для всіх, хто володіє нотною грамотою;
математика – мова цифр і формул цей список можна продовжувати досить довго.

Це заслуга наших предків, які все це створили. А ось тепер найцікавіше!

Сприйняття символів і процес читання у дітей

Дитина потрапляє в мовне середовище і вчиться мови на слух, тому що всі навколо спілкуються з ним саме на цій мові. Він, як би «розшифровує», отриману інформацію ззовні, запам’ятовує і далі перетворює її в зрозумілу для себе, а потім, в більш старшому віці стикається з цією ж інформацією, але вже в символічній формі (формі звуків і букв, з яких складаються слова).

Читання – це свого роду “”образотворче мистецтво””, де символи об’єднуються в унікальні малюнки слів. Якщо дитина читає повільно, він зосереджено розглядає кожен “”малюнок””, запам’ятовує його і усвідомлює, як цей малюнок змінюється при заміні окремих символів. У разі швидкого читання, дитина сприймає слово як аудіальний об’єкт, тобто він зосереджується на тому, що чує. А це може вести до помилок при листі і погіршення смислового сприйняття слова.

Недоліки швидкого читання і цінність повільного читання

Далі, при швидкому читанні, дитина втрачає сенс всього тексту, його складно вловити. Це помітно на уроках математики, коли дитина не розуміє сенсу умови в задачі, «протараторив», а що сталося, що сталося з тим або іншим об’єктом, він не запам’ятав, адже головне, він поєднав символи в слова. І ще, якщо у дитини на початковому етапі навчити чути звук символу, то для нього відкриється цілий сенс звуків природи, переживань.

Для нього відкриється світ через літери, які поєднуються у слова. Мова йде саме про те, що дитина повинна навчитися бачити красу навіть в поєднанні декількох літер, які передають звуки тварин і природи. Наприклад, почути, як просте “”ку-ку”” передає пробудження природи. Букви і слова для нього не просто символами, а подіями, думками.

Зміст звуків природи через повільне читання

Ось спробуйте повільно прочитати з дитиною уривок з оповідання «Лісова мелодія».

Отже, включаємо чуйне вухо, налаштовуємося на хвилю лісу. Внизу весело дзюрчить (вживається буква Ж, а при цьому слові відбувається подовження звуку ЖЖЖЖ) струмок. Трохи вище чутний шелест (буква Ш дає звук шелесту) сухих травинок, хитних (в цьому слові чується дитяче «кач – кач») на вітрі. Вгорі скрипнуло (а тут поєднання букв «СКР» створює звук скрипіння) зламане грозою дерево, зачіпаючи повислими гілками стовбур (буква подовжує слово). Ще вище крони листяних дерев підняли величезний шум. Це грає вітер.

Пригревшись на сонці, дзижчать (хіба можна прочитати слово «Дзижчать» без подовження звуку ЖЖЖЖ і тоді чути це дзижчання мухи і жуки. Зовсім поруч пищить надокучливий комар. Трохи віддалік на злітно-посадкову смугу приземляється, гудучи басом, джміль.

Пограйте, зі звуками, і як багато від природи і про природу можна прочитати. А хіба можна все це прочитати на швидкості, хіба можливо почути всю красу, мелодію звуків природи, що зобразив у своєму маленькому оповіданні автор – Віталій Валентинович Біанкі, неперевершений майстер слова. Адже тільки, коли дитина зможе читати повільно, вдумливо, він зможе полюбити читати, відкриє для себе світ книги.

Критика швидкочитання і необхідність уважного читання

Втім, самі автори, ті, хто розробляв систему швидкочитання ясно пояснюють кому і навіщо вона потрібна. Наприклад: Шилін у своєму самовчителі «Як навчитися швидко читати» пояснює, що швидкочитання необхідно для швидкого ознайомлення з документообігом, воно не підходить для читання наукової, навчальної та художньої літератури.

Так навіщо в школах вимагають це швидкочитання? Чому не вчать працювати з книгою з допомогою олівця, мало приділяють увагу виділення основної думки в тексті?